6 червня 2012 р.

Юрій ЮЗИЧ: «Цінності Ордену вищі від партійної кон’юнктури»

Витяг з статті в тижневику «Галицький Кореспондент» від 24.05.2012р.

Юрій Юзич - ініціатор проекту «Стежками героїв», відомий громадський активіст, співголова всеукраїнського «Пласту», учасник і вихованець, певно, однієї із найбільш загадкових організацій в Україні - пластового куреня «Орден залізної остроги» (ОЗО). Через закритість і декларовану елітність Ордену дехто вважає його такою собі «масонською» структурою в «Пласті». Орден вважає своєю місією виховання нової управлінської і бізнесової еліти для України, і треба визнати, досягає в цьому певних успіхів. Серед вихованців ОЗО чимало успішних підприємців, партійних і громадських діячів, держслужбовців.

На початку травня Юрій Юзич з кількома друзями по Ордену здійснили чотириденний похід по маршруту «Стежками героїв», який пролягав важкодоступними карпатськими Горганами.

- Юрію, розкажіть, як виник проект «Стежками героїв». Яка його мета?
Проекту вже 12 років. Ми зібрали активних людей, які мали вже певний туристичний досвід, в тому числі досвід спортивних походів ще за Радянського Союзу, і вирішили якось формувати й стимулювати зацікавлення молоді спортивним туризмом. А в 1999 році Львівська обласна рада прийняла рішення про відзначення свята Героїв, і серед іншого цим рішенням депутати підтримали наш проект командних змагань з туризму, який отримав назву «Стежками героїв». Так ми поєднали корисне з приємним. Перше змагання відбулося на горі Маківка, в 1915 році кілька сотень січових стрільців вели запеклі бої з переважаючими російськими військами. Участь у змаганнях брали команди від різних громадських організацій. Цікаво, що свою команду виставив навіть російський культурний центр.

Участь у «Стежках героїв» беруть не тільки пластуни, хоча "Пласт" є організатором змагань. Дуже підтримують наш проект Федерація туризму і, як не дивно, Міністерство освіти, з яким у нас є навіть відповідна угода.

- І Табачник не чинить ніяких перешкод?
У них є такий заступник міністра - Жебровський, адекватний чоловік. А угоду ми підписували ще з Вакарчуком, і згодом, хоча міністри й мінялися, але бюрократична машина працює.

- Як ви обираєте маршрути для змагань?
Кожного року вибирається новий маршрут. Всього вже сходжено тринадцять маршрутів. Ми облазили вздовж і впоперек всі Українські Карпати.

Маршрут вибираємо на око, навіть не побувавши в тих місцях попередньо. Тобто свідомо вибираємо найбільш дикі й віддалені місцини, де ніхто не ходить. Бажано також, щоб маршрути були пов'язані з місцевою легендою, а також такі, які могли б бути маршрутами для повстанців.

- Свідомо готуєте майбутніх партизанів?
Свого часу Шухевич написав статтю про рейди горами. Він дорікав, що в українців у 30-ті роки був слабко розвинений туризм, і вирішив цю ситуацію виправити. Потім знадобилося. Ми його досвід і настанови враховуємо (посміхається).

- В командах я бачу людей, які більшість свого часу проводять в офісах... От навіщо їм виснажливий чотириденний похід?
Цього року в нас було 150 учасників, понад 20 команд. Люди зиму просиділи, тому якось треба і форму відновити. Так, у маршрут рушають учасники різного статусу і віку. Для когось цей такий собі даун-шифтінг, а дехто спеціально готується, навіть бігати починає перед змаганнями.

- Як проживаються ці чотири дні?
День виглядає десь так: команди встають о четвертій ранку. Складають намети, готують їсти, снідають, щоб уже о шостій вийти. Потім - безперервна хода протягом 16 годин. Привалів практично немає. Зупиняються тільки тоді, коли треба зорієнтуватися. Обіду також немає.

Організм тримається за рахунок ендогенного харчування, спалюючи власні запаси жирів. За чотири дні деякі люди скидали по чотири кілограми. О 8 вечора придивляємося до місць для ночівлі. Після 9 години йти заборонено категорично: це небезпечно. Розставляємо намети, готуємо вечерю. Деякі навіть не варять їсти, а просто напиваються. Води, звичайно. Алкоголь просто неможливо та й нема сенсу пити.
* * *
Розмовляв Андрій СОВА